Народити і народитися: досвід відновлення після пологів від мами чотирьох дітей.

Говорити про післяпологове відновлення можна безмежно довго, особливо - якщо поринути у теорію.

Я ж спробую максимально практично поділитися тим, що прожила сама і з чого на 13-й рік материнства і 4 досвіди відновлення після пологів вже зробила певні висновки.

“Відновлення”: що це взагалі таке?

 

До народження власних дітей я "відновлення" сприймала лише у двох аспектах - "коли зникне живіт" і "коли можна буде відновити статеве життя". Виявилось, що усе значно багатогранніше, і зміни материнства стосуються дуже багатьох аспектів.
 

Живіт - як у 18?

З чого складається "зникне живіт"? Звісно, з розмірів матки, яка має повернутись до норми. Але це процес не одного дня. А ще - усі внутрішні органи і всі зв'язки, які їх підтримують, мають повернутись до норми. В пологовому будинку мені запропонували "стягнути живіт" поясом і сказали "поглянь, яка ти фігурова". Та після такого стягування стало дуже погано: організм зовсім не хотів, щоби до нього ставились з такою неповагою. Пізніше я дізналась, що підтримка післяпологового живота підв'язуванням - ефективна, якщо виконувати її правильно - підв'язувати слінгом, бенкунгом або пеленкою, а зовсім не стискаючими засобами. Особливо гарний засіб - бенкунг, довжелезна смужка тканини, яку дуже естетично замотують на животі - від тазових кісток до ребер. Відчуття підтримки поширюється навіть на ментальну сферу: у такому “корсеті” почуваєшся значно впевненіше. 

 

“Наче й не родила”: не зовсім комплімент.

Швидке зникнення живота зовсім не означає, що жінка готова влитись у звичний темп життя. Після народження третьої дитини мій живіт був плаский на третій день. "Дівочу" вагу я повернула екстремально швидко. Але швидке схуднення не змогли "наздогнати" зв'язки, що підтримують внутрішні органи. І вже значно пізніше я зрозуміла, чому боліло в ділянці шлунка та інших органів: вони просто потребували спокою на час, поки сполучні тканини відновляться та знову підтримуватимуть їх. Врятувала лише молодість - організм "якось" таки відновився.

Спіймати ейфорію за хвіст і заколисати “бейбі-блюз”

Жінки з позитивним досвідом пологів здатні звернути гори. І навіть хочуть це зробити, як-от я з третьою дитиною. Але якраз звертати нічого не можна. Це гормони винагороджують жінку за зроблену важливу роботу. Варто лягти, пригорнути крихітку, і годувати маля тим радісним молоком. А гори почекають, чи, ще краще, звернуться зусиллями когось іншого, хто щиро хоче допомогти. Роззирніться добре, хтось точно мусить бути. Якщо ж зовсім нікого не бачите - є хороші новини. Фахова помічниця, післяпологова доула, з розумінням і без нав’язливих порад, приведе до ладу елементарний побут, допоможе поїсти і помитися. Словом, знайти когось можна і треба. Бо що більше розженемось у ейфорії, то глибшим може бути наступний гормональний “провал”, відомий як “бейбі блюз”. Його, до речі, не треба боятись. Переживання вагітності та пологів - не всі суперпозитивні. Деякі з них добре відпустити через сум. І бажання поплакати чи пожаліти себе - цілком логічне, навіть якщо не враховувати біохімію. Добре в цей час побути біля близької людини, якій відкриєшся. Або - біля доули, головна риса якої - безоціночне прийняття. Я пережила таке прийняття, і мушу сказати, що нічого спільного з “жалінням” воно не має. Це складно описати… сполучення легкого, спокійного заколисування, мудрої підтримки та поваги.

Релаксин: гормон “конструктора”

Про релаксин я знала давно, а реально відчула його роботу аж з четвертою дитиною. Тоді тіло перед пологами стало наче конструктор: здавалось, що я з легкістю можу вивихнути руку або ногу, було дуже важко ходити. Неможливо було носити ортодонтичну капу, бо боліла щелепа. Абсолютно всі суглоби, до найдрібніших, стали м'які та розхлябані. Такий стан потрібен для гармонійних пологів, але з нього потім треба правильно вийти. Адже якщо дати такому м'якому тілу звичне навантаження - усе може залишитись в цьому "ширшому" форматі, і відчуття легкості може й не повернутись.

 

Тепер я зовсім інакше дивлюся на стереотипи "жінки після народження дітей мають животик на все життя", "після пологів збільшується розмір ноги, руки і пальців", "хода змінюється назавжди", "талії тобі вже не бачити" тощо. На жаль, ці установки - наслідок неправильного відновлення і браку турботи про себе. В умовах, коли традиції материнства майже відсутні, доводиться по крихтах збирати інформацію. Так, ми можемо і маємо право - маючи дітей, продовжувати жити своє життя якісно.

 

Це - лише здається:

Це лише здається, що якщо після пологів одразу "бігати" - то зженеш і калорії, і об'єми. Якщо організм зрозуміє, що з нього витискають останні соки, - то запасатиме при першій можливості. Я відчула це на собі, і коли знайомі матері починали худнути ближче до року дитини - відчутно набирала вагу.

 

Це лише здається, що якщо лежати перші 40 днів після пологів - то звикнеш і станеш "лінтяйкою". Насправді ж, давши тілу змогу провести безліч процесів відновлення, ми зможемо більше. Добре, що вже є жінки, які підтвердили це власним досвідом.

 

І це лише здається, що гармонійне відновлення після пологів - це дорого, недоступно і організаційно неможливо. Ми ж плануємо народження дітей, і закладаємо певні витрати у план змін в сім'ї. Тож варто запланувати - не так і багато - на організацію свого безцінного післяпологового часу. Так, в молодості важко уявити собі, що таке "якість життя у 50". Та що там, багатьом вперше-мамам навіть "життя у 35" здається чимось дуже далеким. А воно прийде, і про все це нас спитає.

 

Післяпологова магія.

Майже 2 роки тому чудова доула провела мені післяпологове пеленання. Четвертій дитині було на той час 10 місяців. Єдине, про що я пошкодувала - це про те, що не зробила такого у 10 тижнів чи навіть 40 днів після її народження. Це зовсім не магія і не чаклунство (дівчата-доули, пробачте, я справді так вважала багато років тому). Натомість - відчутно корисна процедура з тривалим ефектом фізичної та моральної підтримки.

Мрію, щоб на час, коли народжувати захочуть мої доньки, інформація про післяпологове відновлення була розповсюджена, а його практика стала нормою. Дуже хочу, щоби суспільство згадало про маму новонародженої дитини, а не лише тішилось малятком. Безмежно радію, що знайома з тими, хто допомагає жінкам проходити важливий етап материнського становлення в гармонії та душевному теплі.

Автор: Юлія Олех