Хто така доула та що вона робить?

Доула — це людина “з досвідом у дітонародженні, яка надає тривалу фізичну, емоційну та інформаційну підтримку роділлі перед, протягом та після пологів” (Klaus, Kennel, and Klaus 1993). Вступ Протягом 1980-х та на початку 1990-х у моєму житті відбулося декілька знакових подій. У цей час з’явилися публікації перших досліджень та книг Джона Кеннела, Маршала та Філіса Клаусів про позитивний вплив постійної пологової підтримки на наслідки пологів (Sosa et al 1980; Klaus et al. 1986). Також опублікувалася книга Мішеля Одена “Відроджені пологи”, яка блискуче описала сприятливий ефект інстинктивної поведінки роділлі, коли вона відчуває себе вільно, безпечно та спокійно (1984). Окрім цього, з’явилися мої власні дослідження, які довели, що жінки гостро, чітко та яскраво пам’ятають свої перші пологи протягом щонайменше 15-20 років (Simkin 1991 та Simkin 1992). Рівень задоволення пологами цих жінок пов’язувався радше з тим, чи пам’ятали вони турботу про себе, ніж з тим наскільки легкими, важкими чи ускладненими були пологи. Ці події доповнилися моїм особистим досвідом, коли я, як викладач, відвідувала пологи, які приймали мої студенти. Вони допомогли мені побачити, наскільки відрізняються жінки під час пологів та у повсякденному житті. Чим більше я спостерігала, тим більшою ставала моя цікавість. Сьогодні я відвідала сотні пологів як доула і багато розмірковувала про її унікальну роль. Результатами роздумів хочу поділитися у цій статті. Дослідження про вплив доул на результати пологів Кількість доул зростає, тому їхня діяльність привертає інтерес дослідників по всьому світу. Вони порівнюють результати пологів у яких жінка мала постійну підтримку у будь-якій формі (медсестра, акушерка, партнер, родина, друзі, доула) та у яких її не було (Bohren et al. 2017). Постає запитання: що такого може зробити доула, що її присутність покращує результати пологів більше, ніж будь-хто інший? Перше речення цієї статті, дуже просто описує роль доули, але залишає відкритим питання: “Як і чому доула робить таку різницю?”. Щоб зрозуміти це, потрібно детальніше розглянути роль доули. Зміна стану свідомості жінки в пологах та роль доули У пологах жінка перебуває у мінливому стані свідомості, який змінюється в міру реагування на різноманітні відчуття і вимоги до пологів. Наприклад, у різний час роділля може демонструвати будь-який зі станів свідомості: настороженість, задуманість, комунікабельність, смуток, гнів, страх, спокій, усамітненість. Вона може бути тихою, активною, голосною, залежною, схвильованою, напруженою, мирною, інстинктивною, зрештою, будь-якою іншою. Протягом ранньої стадії пологів, жінки найчастіше поводяться як зазвичай — розмовляють, спілкуються, запитують і відповідають на запитання, приймають рішення, жартують. Вони все ще використовують неокортекс, частину мозку, яка відповідає за мислення та раціональність. З прогресом та інтенсифікацією пологів, жінки починають усвідомлювати, що вони не мають контролю над пологами, їхній стан змінюється, вони можуть висловлювати невпевненість, втому, переляк чи жах. Така зміна настрою вказує на те, що активуються старші, більш “примітивні” частини мозку — лімбічна система і стовбур головного мозку. Вони регулюють інстинкти, настрій, базові емоції (такі як страх, задоволення, гнів), імпульси пов'язані з самозбереженням (голод, розмноження, турбота про потомство) і основну фізіологію (кров'яний тиск, пульс, сон/пробудження, дихання). Якщо жінка в пологах відчуває безпеку і підтримку, вона припиняє спроби контролювати пологи й дає тілу можливість проявити себе. Якщо ж роділля почуває себе самотньою, розкритикованою, переляканою, заляканою чи у небезпеці, вона переходить у стан "бийся або втікай". Це спричиняє викид катехоламінів (гормонів стресу, зокрема адреналіну), які шкодять самопочуттю матері, дитини та перебігу пологів (Buckley 2015). В активних пологах жінки є вразливими й менш зважають на тих, хто їх оточує. Роділлі стають зосередженими на собі, малослівними, інстинктивними. Вони можуть похитуватися, стогнати, повторювати певні фрази ("Я можу, я можу, я можу"), рахувати або вибивати певний ритм. З якісною підтримкою і мінімальним відволіканням, вони знаходять свій особливий спосіб пережити перейми. Я називаю це неспланованим “спонтанним ритуалом”. Роділлі перебувають у зміненому стані. Іна Мей Гаскін каже, що жінка дозволяє “своїй внутрішній мавпі зробити це” (Gaskin 2003, 253), маючи на увазі лімбічну систему і стовбур головного мозку, які відповідають за почуття безпеки й керують інстинктивною поведінкою та пологами. Протягом пологів жінки мають справу з інтенсивними емоціями, фізичними больовими відчуттями та надзвичайними зусиллями. Іноді доула або впевнений партнер є невіддільною частиною ритуалу. Вони можуть звертатися заспокійливим голосом, промовляти або вокалізувати разом з роділлею, мовчки погойдуватись під її такт, підтримувати або погладжувати її. Ці дії сприяють вивільненню окситоцину, який посилює перейми та дає відчуття безпеки. Відволікання, коли хтось приходить або щось запитує, можуть тимчасово вибити жінку з її ритуалу. Ритуал відновиться, коли фактор, що відволікає зникне. Проте якщо роділля відчуває себе в небезпеці через ігнорування, критику, відволікання або неповагу, вона може стати занадто наляканою або засмученою, щоб знов відпустити ситуацію. Те ж відбувається при появі загрози для матері чи дитини. Це може призвести до стану “бийся або тікай” та викиду великої кількості гормонів стресу (адреналіну, норадреналіну та ін.), які можуть перешкоджати виробленню окситоцину, прогресу пологів та доброму стану дитини (Buckley 2015). Як на мене, то основне завдання доули полягає в тому, щоб підтримати інстинктивне вміння жінки народжувати й допомогти їй почуватися в безпеці. Доула має говорити “мовою роділлі”, розпізнати й підлаштуватися під її стан. Замість того, щоб використовувати слова, пояснення та детальні обговорення, доула, швидше за все, сидітиме поруч, занурившись у стан роділлі — віддзеркалюючи або моделюючи ритмічні рухи, гойдання і похитування. Вона може підтримувати зоровий контакт, дотик, промовляти спокійним заспокійливим голосом. Я називаю це "буття в ритмі жінки". Доула спілкується з жінкою на інстинктивному рівні. У пологах вона постійно поруч, але не має клінічної ролі, тому зосереджується на емоційному стані і фізичному комфорті роділлі. Доула може розпізнавати і реагувати на зміни в прогресі пологів і настрої жінки краще ніж персонал, який входить та виходить із кімнати. Також доула допомагає віднайти комфортну позицію, рухи та стратегію для кращого прогресування пологів. Результати досліджень постійної підтримки в пологах від доул та інших партнерів Останній Кокранівський огляд 26 рандомізованих контрольованих досліджень постійної підтримки у пологах (у порівнянні з пологами без підтримки) повідомляє, що коли жінки мали постійну підтримку будь-якого роду від близьких, акушерок, інших медичних працівників або доули, то вони з меншою імовірністю були змушені переживати: - епідуральну або іншу регіональну аналгезію для боротьби з болем - застосування будь-яких знеболювальних медикаментів (включно з наркотиками) - кесарський розтин * - застосування вакуумного екстрактора або щипців - народження дитини з низькою оцінкою Апгар через п'ять хвилин після народження - незадоволення або негативне враження від свого досвіду пологів »* (Bohren et al. 2017). * результати відмічені зірочкою покращувалися тільки з підтримкою доули. Підтримка з боку коханої людини або медичного персоналу не впливала на ці результати. Коли жінки мали поруч доулу, то відбувалися такі зміни:
  • На 39% зменшувався ризик кесарського розтину
  • На 35% зменшувався ризик негативних вражень від пологів
  • На 15% частіше спостерігалися спонтанні вагінальні пологи (без щипців або вакуумної екстракції) (Childbirth Connection 2017).

Як доула доповнює роль партнера?
Доул часто запитують, чи потрібні вони, якщо у роділлі є люблячий партнер, який планує бути залученим у пологи. Дві ролі є дуже різними. Обидві є по-своєму помічними. Партнер найкраще знає надії, страхи, турботи, історію, цінності та мрії роділлі. Понад це, партнер любить її. Залежно від особистих якостей, партнер може вважати, що народження є життєствердною та захопливою подією, або страшною і виснажливою. Він може відчувати себе компетентним та корисним, або ні. Доула ж має відповідну освіту та досвід участі в багатьох пологах. Вона бере на себе ту роль, яку хоче пара. Партнер може не захотіти грати активну роль. Доула може направляти та давати партнеру відпочити, коли потрібно, може заспокоювати, надавати інформацію, допомагати, нагадувати і показувати як допомогти роділлі. А часом і замінити його. Зазвичай роділлі корисно мати поруч більш ніж одну людину — для дотику, зорового контакту та фізичної підтримки.
Як доула доповнює роль акушерки чи медсестри? Головною ціллю медичного персоналу є життя та здоров’я матері та дитини. Сюди входить моніторинг стану жінки, дитини та прогресу пологів. Якщо виникає проблема, то лікарі вживають необхідних заходів для її усунення та мінімізації небажаних наслідків. Емоційний стан жінки є другорядним пріоритетом.
Гострий розум, глибокі знання і чітке, швидке мислення є важливими якостями лікаря, який застосовує в роботі неокортекс — найвищий рівень центральної нервової системи. Це частина мозку, де відбуваються процеси мислення, оцінки, інтерпретації та судження. Його стиль спілкування часто не відповідає стану роділлі, яка може функціонувати на рівні лімбічної системи, де такі почуття як стрес, страх, безпечність і залежність, переважають над розумом і судженнями. Також її дії можуть керуватися стовбуром мозку, який активує інстинкти виживання “бийся або тікай”.
Проблема полягає в тому, що лікар та жінка намагаються спілкуватися на різних рівнях. Наприклад, медичний працівник може запитувати щось під час перейм або обговорювати факти, стратегії пологів, певні рішення, їх ризики та переваги. При цьому він буде використовувати ті ж тон та слова, що й протягом зустрічі перед пологами, коли жінка вдумлива та раціональна. У пологах вона може відповісти: “Просто робіть те, що треба”, або “Я просто хочу, щоб це закінчилося”. Я часто дивуюся, як можна вести раціональну та спокійну розмову і прийняти справді обґрунтоване рішення в активних пологах. Доула пропонує унікальну форму пологової підтримки, яка різко відрізняється від тієї, яку можуть надати лікарі, акушерки чи медсестри. Хоча існує певний перетин обов’язків, доули та клінічний персонал доповнюють один одного; вони не дублюють те, чим можуть бути корисні роділлі й партнерові.
Найбільші відмінності між доулами та акушерками або медсестрами такі: по-перше, доула не має клінічної ролі у пологах, вона не бере участі у медичних процедурах, рішеннях або порадах. Медичні працівники постійно контролюють стан матері та дитини, інтервал перейм та прогрес пологів, а також материнські емоції та поведінку. Їх головними цілями є виживання матері і дитини, відсутність проблем зі здоров'ям. Доула не має медичних обов'язків, навичок або освіти, щоб надавати медичну допомогу. Це призводить до другої великої різниці між доулою та медичним персоналом.
Скоріш за все, доула буде з жінкою завжди (крім перерв на санвузол) від початку пологів до години або двох після народження. Вона може відстежувати динаміку, спостерігати за поведінкою і емоційним станом роділлі й партнера і відповідно до нього підлаштовувати свою поведінку. Вона знає, коли треба бути привітною та обнадійливою, коли демонструвати спокій і впевненість, а коли направляти і пояснювати щось жінці або її партнеру. Коли батьки знеохочуються, деморалізуються або виснажуються, доула співпереживає, змінює обставини, стає більш прямолінійною, або допомагає батькам пристосуватися до зміни плану пологів, якщо це необхідно. Саме тому роль доули складно описати — вона адаптується до кожної роділлі та ситуації.
Доула має можливість зосередитися, налаштуватися під настрій роділлі та спілкуватися з нею різними невербальними способами, відповідно до стану жінки та зміни фаз пологів. Водночас, доула бачить широку картину — навколишнє середовище, взаємодію з присутніми, прогрес пологів і вплив усіх цих факторів на роділлю. Таким чином, доула може по-справжньому бути з жінкою у всіх емоційних та фізичних змінах, які виникають протягом та після пологів.
Висновок: можливі пояснення впливу доули на пологи
Відповідь на питання “Що ж усе таки робить доула” є складною. Ви прочитали мою довгу відповідь (всю цю статтю!). Моя коротка відповідь полягає в тому, що доула робить все, що потрібно, до тих пір, поки сім’я не побачить безпечне і щасливе народження своєї дитини таким способом, який було визначено цією сім’єю.
Ось, що ми знаємо напевно. Коли доула присутня під час пологів:
Окситоцин виділяється і викликає ефективні перейми, більш спонтанні пологи. Як наслідок, батьки готові виховувати і леліяти немовля, яке з’являється на світ у спокої та любові Зменшується викид гормонів стресу, що зменшує стрес для матері та дитини та ризик повільних пологів Невтручання в медичну частину пологів полегшує фізіологічні процеси й покращує результати пологів.
Джерела:
  1. Bohren, MA, et al. 2017. “Continuous Support for Women during Childbirth.” Cochrane Database of Syst Rev 2017(7): 1–162.
  2. Buckley, S. 2015. Hormonal Physiology of Childbearing: Evidence and Implications for Women, Babies, and Maternity Care. New York: Childbirth Connection.
  3. Childbirth Connection. 2017. Research and Evidence. Retrieved on Jan. 13, 2018. childbirthconnection.org/giving-birth/labor-support/research-evidence.
  4. Gaskin, IM. 2003. Ina May’s Guide to Childbirth. New York: Bantam Books.
  5. Klaus, MH, JH Kennell, and PH Klaus. 1993. Mothering the Mother: How a Doula Can Help You Have a Shorter, Easier, and Healthier Birth. Reading, MA: Addison Wesley.
  6. Klaus, MH, et al. 1986. “Effects of social support during parturition on maternal and infant morbidity.” BMJ 293(6547): 585–87.
  7. Odent, M. 1984. Birth Reborn: How Childbirth Can Be What Women Want It to Be—and How Mothers and Babies Both Benefit. New York: Pantheon Books.
  8. Simkin, P. 1991. “Just Another Day in a Woman’s Life? Part I. Women’s long-term perceptions of their first birth experiences.” Birth 18(4): 203–10.
  9. Simkin, P. 1992. “Just Another Day in a Woman’s Life? Part 2. The nature and consistency of women’s long-term memories of their first birth experiences.” Birth 19(2): 64–81.
  10. Sosa, R, et al. 1980. “The effect of a supportive companion on perinatal problems, length of labor, and mother-infant interaction.” NEJM 303(11): 597–600.
Переклад: Ярина Наворенська

Коментарі

Популярні публікації